Поради логопеда

Причини появи мовної патології

В останні роки значно зріс відсоток дітей з мовленнєвими порушеннями. Крім того, з року в рік зростає кількість таких, які практично не говорять.

Коли дитина не промовляє жодного слова, намагайтесь допомогти їй. Передусім треба визначити причини тривалого мовчання. Уважно придивіться до малюка: йому вже третій рік, і ви весь час поруч. Що ж саме, на вашу думку, не дає йому змоги заговорити раніше? Що спровокувало запізніле мовлення?

Перша причина

Домінування процесу розуміння мовлення співрозмовників пригнічує процес активної мовної діяльності дитини. Вона здатна показати рукою, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А  той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те, що вона розуміє їх, і не переймаючись потребою створення ситуацій предметної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено і з розумінням слухає дорослого, то врешті-решт  він заговорить. Це, найімовірніше, буде “прорив” мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.

Друга причина

Етап оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час лишається незмінним. Дорослі просто називають предмети та об’єкти, які викликають у неї інтерес, і зовсім не пояснюють їхні ознаки та властивості, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літератури, спільні ігри з малюком лише поодинокі.

Третя причина

Батьки вважають, що прояви їхньої любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї протягом  перших двох років. Вони не усвідомлюють, що суто емоційне спілкування (як види діяльності) має домінувати значно коротший відтинок часу.

Четверта причина

Велика кількість іграшок. яких у дитини стає дедалі більше, захоплює її. Їй досить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.

П’ята причина

Поява так званих дитячих слів – цілком закономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Розвиненість м’язів її артикуляційного апарата ще не досконала, що й призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків мовлення. Дитячий же варіант слова розчулює, захоплює дорослих, і вони, щоб подовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху в знайомих та родичів, вживають це слово й у власному мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звуковимови.

Шоста причина

“Зчитуючи” жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. Отже, для неї не актуалізується необхідність докладати мовленнєві зусилля.

Сьома причина

Дорослі переважно здійснюють догляд за малюком, а мовленнєвому спілкуванню не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції лишаються поза увагою й без відповіді, стимул їх активізації та розвитку  відсутній. Відтак збіднене мовленнєве середовище перешкоджає мовленнєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншого способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих.

Отже, мовленнєвий розвиток дитини – вагома складова і показник її психічного, розумового та емоційного розвитку. Недоліки та вади мовлення, які можуть виникнути в різні періоди дитинства, позначаються на інтелектуальному та комунікативному розвиткові, руйнують особистість, спричинюють соціальну незрілість.

Поради логопеда уважним батькам

Ви народили найрозумніше і найкрасивіше дитя, яке схоже на Вас!  Приємно тішитися від ніжного “агу”, пускань у відповідь бульок зі слинки, імітувань голосу мами чи інтонації тата. Найкраща у світі посмішка немовляти заспокоює Вас. Пізніше маленьке єство починає спілкуватись з Вами і Ви розумієте, що, ось, нарешті, – ви батьки!  Зі спілкування починається  пізнання навколишнього світу. Спілкування, врешті, допомагає виховувати крихітку…  А далі – перші слова, речення, які перетворюються у смішні висловлювання. І знову це тішить вас. Вам здається , що все гаразд і Ви заспокоюєтесь. Немає звука, незвична вимова – вибалакається! Хтось радить логопеда, – нічого, встигну!…

Психофізичне виховання дитини починається і формується у ранньому дитинстві, в сім`ї, на прикладі мовлення рідних та близьких  людей: матері, батька, дідуся, бабусі,старших сестер та братів… Уважні батьки помічають, що дитина ніби копіює дорослого, намагається повторювати певні рухи, в тому числі і язиком, губами, ніби намагається показати, яке чемне і слухняне  ваше творіння!…

Існує думка, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих. Начебто дитина сама оволодіває правильною вимовою. Насправді ж невтручання у процес формування дитячого мовлення майже завжди стає причиною відставання дитини в розвитку. Мовленнєві недоліки обростають різноманітними психологічними вадами і з великими труднощами переборюються у наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були створені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб з раннього віку немовля чуло правильне, чітке мовлення, на фоні якого буде формуватися його особисте. Покажіть дитині, як брикати губами, облизуватись язиком, спробуйте показати, як ви надуваєте щічки, посміхаєтесь. Грайтесь з немовлям і воно відповість! Невпевнені рухи? Але це стане початком формування мови, в тому числі і звуковимови.

Коли дитятко підросте, не говоріть до нього його мовою: «пісьлі», замість «пішли», «мольоцько», замість «молоко», – це гальмує розвиток мовлення. Потрібно чітко вимовляти складні слова, деколи багато раз, лице в лице. Щоб дитина не тільки відтворила на слух, але і скопіювала ваші рухи, зазираючи до вашого рота . Звертайтесь безпосередньо до дитини, і вона матиме мотив до відповіді. ( Потрібно привчати своє чадо дивитися на того, хто говорить. Тільки тоді воно перейматиме правильну артикуляцію.)

Дослідження показують: для того, щоб дитина  успішно оволоділа словом, вона має його почути багато разів, а щоб почала активно його використовувати у власному мовленні, – ще більше ( близько 70 – 90 разів ). Тобто нові слова Вашим малятам потрібно повторювати частіше. І саме батьки, а не вихователі чи психолог повинні знати свою дитину найкраще, займаючись з нею у вільний час, зрозумівши, що їй під силу , а що ні.

В нормі, діти двох років починають складати речення. А на 5 – 6 році життя вміють конструювати речення в умовах конкретної ситуації. Тому важливо дитину навчити слухати запитання і давати на них відповідь. Описувати предмети, порівнювати їх між собою – це  простимулює у дитини самостійні висловлювання.

Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушення та затримки загального розвитку дитини,  до труднощів у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і сучасних реалій. Тому логопеди завжди попереджають батьків, та застерігають їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка .

Як організувати роботу і на що звернути увагу !?

        Звуки     

–   Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.

–  Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.

–  Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.

–  Якщо мовлення вашої дитини нечітке і незрозуміле для оточення, зверніться до учителя – логопеда.

–  Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійним помічником у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

   Граматика  

–  Постійно стежте за правильністю мовлення дитини.

–  Своєчасно виправляйте граматичні помилки.

–  Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.

–  У двомовних сім`ях завжди вважайте на мову навчання вашої дитини та якою мовою розмовляє малюк. Виправляйте помилки двомовності.

– Допомагайте дитині вивчати мову для  навчання та комунікації з однолітками.

       Мовлення     

–     Правильне мовлення батьків – приклад для наслідування Вас  Вашою дитиною.

–     Використовуйте кожну вільну хвилинку для розмови з дитиною.

–     Мотивуйте до розмов дитину, хваліть кожен прояв бажання розмовляти.

–     Критикуйте обережно, повертаючись до ніжності і любові, яка підштовхне  маля розмовляти краще.

–      Не забувайте записувати в зошит чи на диски моменти спілкування, для наступних приємних вражень та аналізу виконаної вами роботи.

Терпіння, Вам, шановні батьки! Любіть і поважайте своє творіння!  Пам»ятайте, що Ваша праця повернеться до Вас не відразу! Поступове пізнання світу, любов, та розуміння невдач, підтримка та захист з Вашого боку допоможе малюку захистити себе в майбутньому, відстоюючи власні інтереси у суспільстві. А ми – вчителі допоможемо вам!

Памятки для батьків

Виконання домашніх завдань з дітьми

  • Питання, що стосуються виконання домашнього завдання, з’ясовуйте з вихователем  чи логопедом.
  • Для виконання домашніх завдань створіть домашній «банк» картинок різної тематики та  іграшок.
  • Займайтеся з дитиною, граючи з нею.
  • Гімнастику для язика виконуйте перед дзеркалом разом. Наслідуючи дорослого, дитина вчиться.
  • Виправляйте недоліки дитини доброзичливо, спокійно. Підтримуйте її позитивними емоціями, не критикуйте її.
  • У разі потреби, якщо виникнуть труднощі під час виконання вправ з дитиною, отримайте додаткову консультацію.
  • Усі завдання виконуйте обов’язково.

Спілкування з дітьми

  •  Розмовляйте з дитиною під час будь-якої діяльності. Розповідайте про те, що ви робите, і що робить вона сама.
  • Учіться уважно слухати дитину, дивлячись їй в очі.
  • Ставте відкриті запитання. Це стимулюватиме дитину давати повні відповіді.
  • Витримуйте паузу після поставленого запитання.
  • Розповівши дитині коротеньке оповідання, запропонуйте переказати його.
  • Розглядайте разом ілюстрації до оповідань, сюжетні картинки. Запропонуйте відповісти на непрямі запитання: « Що було до того, що тут зображено? Що сталося потім?»
  • Для збагачення словника дитини вчіть її називати навколишні предмети, їхні ознаки та дії з ними.
  • Пам’ятайте! Ваша мова – зразок для дитини.
  • Завжди відповідайте на запитання сина чи доньки, підтримуйте їхню допитливість.
  • Любіть дитину й хваліть її за позитивні вчинки та правильні відповіді.